Великодні писанки:)

05.04.2010

Христос воскрес!

Прийшов Великдень і до мене прийшла великодня творчість.

Малювати писанки я навчилась ще давно, навіть не пам’ятаю коли. Скільки себе пам’ятаю, перед Великоднем жіноча частина нашої близької родини завжди збиралась разом, щоб малювати писанки. Мами вчили донечок як. Як тримати писак, як ним писати-малювати по яйці, як фарбувати різними кольорами, в якому порядку. Пам’ятаю, що тоді в мене непогано виходило. Але жодних фотографій, на жаль, не збереглось. Але залишилися досвід і вміння, те що неможливо знищити, і що дійсно потрібно накопичувати, на мою думку.

Отже, писанки.  Давно я їх вже не малювала, постійно не вистачає часу. А ще останніми роками, я дуже розлінилася тими “наклейками”. Але цього року, явирішила відновити цю традицію в своєму житті. І ще більше місяця тому пообіцяла собі, що до цього Великодня обов’язково намалюю хоча б одну писанку. Але взялася за цю справу аж у Великий Четвер, в останній можливий лень, фактично. Далі відкладати не було куди.

З чого все почалось

18.03.2010

Отже , з чого почався мій творчий прорив? Це було приблизно рік тому.

Цей весняний суботній день я добре пам’ятаю. Я займалась передвеликодніми прибираннями в кімнаті. Раптом натрапила на резинку до волосся, якою не користувалася вже більше 3 років. Вона була коричневого (мій найбільш НЕулюблений колір) кольору з маленькими різнокольоровими кубиками. Місця в тій шухляді мені завжди не вистачало, тому я вирішила її позбутися. Бо для чого мені річ, якою я не користуюсь? Але ті кубики були дуже класні. І я вирішила зробити собі щось класне з тих кубиків. Я їх порахувала, посортувала по кольорах, ще раз порахувала окремо червоні, сині, оранжеві, рожеві, зелені, фіолетові, жовті. Тоді мені навіть не прийшла в голову ідея посортувати їх за принципом ЧОЖЗБСФ (чи Омелько жити зможе без своїх фантазій?), але ідея прикрасити своє життя веселкою все-таки прийшла, але пізніше, але прийшла, але не тоді.

Отже, кубики. Різнокольорові. Зараз я вже не пам’ятаю всього, що я хотіла з ними зробити, але в результаті я просто насилила їх у випадковому порядку на коричневу ниточку з резинки. І в мене вийшов дуже гарний браслетик розміру моєї руки. Це ж треба так. Звідки виробники тої резинки знали, що кубиків потрібно саме стільки, не більше і не менше.

Отже, браслетик. Різнокольоровий. Я дуже його полюбила. Він чудово пасував до моєї улюбленої білої кофтинки. І я дуже подобалась собі такою: вся біла і тільки кольоровий браслетик:)

Ось так. Зі старих, здавалось би непотрібних, речей можна зробити щось нове і гарне.

Цей браслетик в мене ще досі є. Правда, вдягаю його тепер рідше, але вдягаю. Хтозна, може за кілька років зроблю з нього щось нове та гарне. А покищо він служить поштовхом до нових творчих поштовхів:)

oops

ось він - мій різнокольоровий браслетик